Історія виникнення Пасхи
Cьогодні знайдуться в Україні не багато людей, які зуміють обґрунтовано пояснити, чому головне свято Весни має три назви - ВЕЛИКДЕНЬ, ПАСХА або ж ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОСОВЕ. Більшість же людей над цим навіть і не задумуються. Та і не дивно - звикли жити за принципом: яка різниця за що п’єш - аби більша чарка. В той же час свята ці абсолютно різні як за часом виникнення, так і за своєю суттю та обрядовістю.
ВЕЛИКДЕНЬ – свято, час виникнення якого губиться у сивій давнині. Дослідники визначають йому на наших землях не менше 7000 років. Уже в цей час визначилася космогонічна сутність свята, склалася його унікальна та багатюща обрядовість, включаючи святкування Вербиці, розпис писанок, випікання короваю (Великодної Бабки) тощо. Відзначалося як свято Весняного Сонця і Природи, що відроджувалась після зимового сну, як свято Перемоги Світла над Темрявою, Дня над Ніччю, Сонячного Світла Весни над нічною темрявою Зими. Безпосередньо свято ВЕЛИКОДНЯ відзначалось відповідно до астрономічного положення Сонця - під час весняного рівнодення, коли день ставав довшим за ніч. Період святкування охоплював цілий цикл свят, пов’язаних одне з одним, але різних за обрядом проведення, змістом, значенням тощо. Так, окрім ВЕРБИЦІ, що передувала ВЕЛИКОДНЮ, святкувались також окремо НАВСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ, РАХМАНСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ, РУСАЛЬНИЙ ВЕЛИКДЕНЬ тощо. Кожне з цих свят є оригінальним і неповторним за обрядовістю. Можна тільки дивуватися та захоплюватися мудрістю Наших Предків, що відкрили космогонічну сутність свята ВЕЛИКОДНЯ на тисячоліття, на весь період існування Сонячної системи, незалежно від чиєїсь волі, змін у політичній чи релігійній орієнтації.
ПАСХА - це свято пов’язане з виходом юдеїв з єгипетського рабства. Назву “пасха” святу дало гебрейське слово “pesach” (перескочення). При цій події, за Біблією, Бог Яхве повбивав в “єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини”. Щоб не зачепити своїх бого(яхво)обраних і не понищити юдейські сім’ї, він наказав їм помазати свої двері кров’ю жертовного ягняти. Ці будинки він обминув (перескочив) і на відзнаку цього наказав юдеям у всі часи святкувати святу Пасху-перескочення (Книга Вихід, 12. 1-14). Як бачимо, в основу свята Пасхи покладено біблійну легенду про вихід юдеїв з єгипетського рабства, отже це свято ні за суттю, ні за обрядовістю не є і не може бути українським.
ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОСОВЕ - це свято почали відзначати порівняно недавно. Рішення щодо необхідності святкувати ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОСА виніс Нікейський собор у 325 році н.е. Відповідно на Україні це свято почало впроваджуватися лише після насильницького хрещення Русі у 988 році. Як бачимо, в основу свята покладений міф щодо воскресіння Ісуса Христоса. Отже, ні місце виникнення цього християнського свята, ні суть його, ні обрядовість не мали при своєму виникненні ніякого відношення до України.
Тож, всі три назви свята відрізняються за часом і місцем виникнення, світоглядною сутністю та обрядовістю. Але так сталося, що останнім часом вони ніби і рівноправні для означення свята ВЕЛИКОДНЯ. Це результат спланованого насильницького насадження на величне космогонічне свято ВЕЛИКОДНЯ (як, подібно, і на інші наші прадавні свята) абсолютно чужинських свят ПАСХИ та ВОСКРЕСІННЯ. Ця політика активізувалась після того, як стало зрозумілим, що народ міцно тримається прадавніх Звичаїв своїх Предків. Так, наприклад, високі запашні обрядові хліби.Наші Предки називали Великодними бабками чи Великодними короваями ще до недавнього часу (до середини XVIII ст.). Українцям заборонялося нести на Проводи колачі, писанки і крашанки, які присвячувались душам покійних Предків. Ось як писав відомий релігійний діяч Іван Вишенський до князя Костянтина Острозького в 1599 р.: ”Пироги і яйця надгробні всюди ліквідуйте”. Ставлення церкви до писанки, Великодних обрядів протягом цілого тисячоліття було різко ворожим та народ донедавна зберігав ці звичаї.
Але стараннями царської Росії (православні християни), радянської влади (атеїсти) та нинішньої влади (про око - християнської, а по суті атеїстичної) спотворюється історична пам’ять українського народу, відходить у небуття сакральне значення писанок, Великодніх бабок, Свято Вербиці тощо. Стародавні свята і вірування або нахабно та безпідставно пристосовуються до чужоземних (в основному юдейських) святих, або ж висміюються. Не тільки забуваються чи спотворюються, але й перетворюються на протилежність, зсуваються в часі, що веде до повної втрати магічної дії Свята, перериває зв’язок минуле - сучасне - майбутнє народу.
